Райський куточок
Календар
2018
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930311234

PostHeaderIcon Оточив всіх красою

Дахновчанин Олексій Черненко свою диво-садибу задумав задовго до того, як був оголошений міський конкурс дизайну „Оточи себе красою“. І зовсім не ради слави він, його рідні і сусіди, що розділяють погляди Олексія Григоровича, більше п'яти років працювали над його проектом. А щоб довести всім — уміють українці жити не в оточенні сміттєвих куп, а оскільки споконвіків їх діди-прадіди жили — в акуратненьких білосніжних хатинках з майстерно плетеними тинами, серед хитро простим та вишуканим дерев'яним приладдям. Словом, серед всього того, що сьогодні прийнято називати старовиною і що, здається, вже безнадійно загублено нами в гонитві за цивілізацією. У цьому метушливому бігу ми, по суті, позбавили себе особливої енергетики Рода. Відтворюючи її, ми не просто повертаємося до свого генетичного коріння, а внутрішньо оздоровлюємося.

Сьогодні приватне домоволодіння Олексія Григоровича нагадує Пирогово в мініатюрі. Музей не музей просто неба, але дуже функціональний, де все працює і має своє призначення. Адже велика сім'я Черненко не лише щодня приймає „паломників“, але і живе в оточенні створеного господарем ландшафтного комплексу. Хтось напрошується в гості з дозвільної цікавості, часто „тягнуть“ сюди черкащани заїжджих друзів-туристів, а недавно стали навідуватися і весільні кортежі — дуже вже незвичайними виходять тут фото на пам'ять. Олексій Григорович нікому не відмовляє. Життєву філософію господаря „ділити щастя з ближнім“ підтримує вся сім'я, адже Олексій Григорович на досягнутому не зупиняється і продовжує удосконалювати і удосконалювати вже втілене. Подорож в цей куточок-мрію варто почати з його витоків.

Перш ніж збудувати свою садибу, Олексій Черненко зайнявся облаштуванням прилеглої до власного житла території. Поняття „Мій будинок — моя фортеця“ в розумінні Олексія Григоровича не обмежується лише власною „фортецею“. Адже „фортеця“ для Черненко — що все оточує його життєвий простір і воно, на його думку, повинне приносити людям радість. До садиби Олексія Черненко веде березова алея. На доріжках замість бетону любовно укладені дерев'яні кільця-зруби і засипані кам'яною крихтою. Вийшло дуже симпатично. Чому березова алея, а не, скажімо, каштанова? Виявляється, служив Черненко в Сибірі, і саме берези нагадують йому про його армійські роки. На підході до садиби, на протилежному березі дахновського каналу (до речі, живописним він став теж завдяки зусиллям нашого героя), красується більше сотні струнких берізок, привезених з Житомирщини. Ледве віддалік основної алеї Черненко створив рукотворний ландшафт і висадив поряд із створеними сухим струмком десяток беріз в окрему живописну групу. Цікаво, що рельєф, на якому так вигідно виділяються серед царства вікових сосен смугасті красуні-берези насипався вручну, засівався травами і на довершення прикрашався велетнями-каменями. Проходимо через алею і опиняємось на дерев'яному містку, який веде на інший берег. Тут нас зустрічають шелестом своїх кучерявих гілок ще дві милі берізки: сестричка Оленочка та братик Іванушка. На цьому березі погляд вабить то невеликий дерев'яний човник, на якому так і хочеться поплисти від метушні, то міні-водоспад, дивлячись на який можливо просто сидіти і думати лише про вічність.

Все тут дуже природно, без кричащої урбаністики і абсолютно все дає спокій душі і лікує від метушливих буднів. „У мене тут в ландшафт закладено немало символів, але я спеціально їх не розшифровую — хай хто прийшов сюди сам відчує, що до чого, — розповідає Олексій Григорович. — Ось, наприклад, перехід з берега на берег символізує позбавлення від всього зайвого, всього того, що заважає людині бути щасливою“. Відкриваємо ворота, і ах, красота то яка! До будинку господаря веде живописна алея, прикрашена по обидві сторони альпійськими горами з композиціями з хвойних рослин. В початку ряду канадських ялиночок „коника“. Завдяки їм садиба дуже цікаво виглядає у будь-яку пору року. А вже як красиво тут взимку! Перед самим господарським будинком розбитий величезний запашний розарій. Восени тут коливається море нарцисів і тюльпанів. Перед клумбою красується козацька гармата, зроблена власноручно господарем. Ледве віддалік — автодиво, також предмет гордості невгомонного генератора ідей Черненко. Але саме, мабуть, головне в тутешньому ландшафті — це те що оточують весь останній простір споруди — дерев'яна альтанка під солом'яним дахом, маленька хатина з подвір'ям, колодязь, арковий паркан з каменя під старовину, плетений тин, курник, що нагадує хороми. У споруди гармонійно вписані всілякі предмети старовинного народного побуту. Завдяки їм садиба і вийшла такою природно старовинною, що нагадує музей просто неба.

До речі, дізнавшись про незвичайну садибу, знайомі Олексія Черненко тепер везуть йому звідусіль приладдя, роблячи навколишній простір дахновського Пироговий ще більш унікальним. Про кожен предмет господар може розповідати буквально годинами. Наприклад, є серед раритетів „жорна життя“. Ці справжні жорна у війну врятували не одне життя біженцям, що ховались від німців, одного села на Житомирщині. З цього краю і були привезені до Черкас. А камені? Один камінь, що придивився, господар привіз з Почаєва. Логічне питання — навіщо це все потрібно Черненко? Ну, жила б собі людина як все, а то витрачає силу-силенну свого часу, що виливається в роки життя, на відвідувачів, на гостей, на облаштування, та і, нарешті, на неодмінне прибирання території (буває загулявші дахновчани не забудуть насмітити, налускати насіння, розбити пляшки об камені). Олексій Григорович у відповідь на моє питання лише загадково посміхається: „Ну, колись же люди зрозуміють, що краще все ж жити в красі, а не на смітнику. А я їм в цьому допомагаю. Вода і камінь гострить!“.

"Акцент" №31(814) від 28 липня 2010 року

 

PostHeaderIcon Черкащанин створив райський куточок для молодят

Присадибна ділянка Олексія Черненка на вулиці Набережній у Черкасах стала улюбленим місцем черкаських заручених.

Тут закохані можуть пройти крізь березову алею до берега Дніпрової протоки, помилуватися на міні-водоспад і навіть посмажити барбекю на стилізованому під старовину мангалі. А на подвір’ї майстровитого господаря можна побачити цілий музей під відкритим небом: від хати-мазанки з очеретяною стріхою – до "старовинної" гармати…

Олексій Григорович близько п’яти років присвятив облаштуванню свого двору. А алею на подвір’ї садили аж чотири покоління. У створенні нашого туристичного куточка допомагала вся рідня. Батько, Григорій Черненко, садив березову алею, а зять, Валерій Мосєйченко, допомагав у будівництві. Старалися якнайкраще, адже робили і для себе, і для гостей.

Кажуть, подвір’я має бути таким, як душа, і щоб було приємно ступити на поріг власноруч зробленої хати, – розповідає Олексій Черненко. – Тепер до нас часто приходять молодята, щоб пофотографуватися, відпочити. Це для нас справжнє визнання, коли шлях у подружнє життя хтось починає з нашого райського куточка!

Робота черкаського майстра заслужила і відзнаку від міської влади. Торік у загальноміському конкурсі "Оточи себе красою" Олексій Черненко посів перше місце у номінації "Найкраще облаштування придворової території біля приватного домоволодіння" і отримав у подарунок плазмовий телевізор, а від Соснівської райради – грошову винагороду, яку Олексій Григорович віддав дитячому будинку.

Зять Валерій показує подвір’я:

– Тут і хата-мазанка, і альтанка, і декоративний колодязь. Все в українському ретро-стилі. Он хлопці саме нарізали очерет, обрізають і в’яжуть для стріхи! Навчилися самі – бачили, як це робили батьки, діди. Цікавилися, розпитували у старожилів. Зібрали колекцію старовинних знарядь праці. Навіть гармату зробили за зразком тієї, що побачили в краєзнавчому музеї, це – талісман і "оборона" нашого подвір’я! А для онуків, Вані і Насті, дідусь із батьком збудували на дереві башту з канатною драбиною. Тепер дітлахи, як справжні вартові, спостерігають з "висоти пташиного польоту" за своїм райським куточком.

– Звідки такий хист до майстрування у вашій родині? – цікавимося в Олексія Григоровича.

Напевно, така вже кров тече в жилах у всього нашого роду. Мій брат Анатолій Черненко – голова будівельної асоціації. А дядько, Михайло Черненко, – колись був головою спілки архітекторів, відомою у місті людиною. Ним спроектовано багато черкаських будівель...

"Прес-Центр" №46(278) від 24 травня 2010 року

 
Випадкове фото